Незважаючи на завершальні акорди насиченого різноманітними освітньо-науковими заходами ІІ семестру 2024–2025 н.р., 27 травня 2025 року на кафедрі української мови, історії та інформаційної діяльності відбулося тематичне засідання наукового студентського гуртка з архівознавства. На цей раз гостею гуртківців-документознавців та викладачів кафедри – Божук Л.В., Тюрменко І.І, Ількової О.Г., Халецької Л.П. була заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», кандидат філологічних наук Тетяна Шептицька.
Зі вступним словом до студентів-гуртківців звернулася керівник гуртка доцент Курченко Т.Є., яка акцентувала увагу на важливості архівів у житті держави та долі кожної людини. Архіви – це не просто ряди із полицями, стоси паперів та суворі, мовчазні кімнати. Архіви – це можливість доторкнутися до минулого, стати його свідком та хранителем. Бути архівістом, без перебільшень, означає служити своїй державі. Зазначила, що, щороку, за рішенням Міжнародної ради архівів, 9 червня відзначається Міжнародний день архівів з метою сприяння збереженню, розвитку і використанню світової документальної спадщини, а також залучення уваги громадськості до досягнень і проблем архівної справи. Цьогорічним гаслом свята став слоган «Архіви – для кожного».
Про важливість збереження і вивчення архівів говорила і Тетяна Шептицька, яка зазначила, що оприлюднені матеріали «Биківнянського мартирологу» – це результат копіткої пошукової і науково-дослідної роботи працівників Заповідника з архівами. «Биківнянський мартиролог. Відомі й невідомі постаті» – такою була тема лекції-зустрічі і вибрана вона була невипадково. 18 травня в Україні відзначався День жертв політичних репресій, коли український народ вшановував пам’ять мільйонів жертв комуністичного терору. Лекторка розповіла про долі репресованих і закатованих й похованих у Биківнянському лісі українських громадян різного віку, соціального статусу, професій, національності. Тетяна Шептицька підкреслила, що антигуманний характер більшовицького правління повною мірою проявився в роки Великого терору, коли під репресії потрапили жінки, діти, люди похилого віку. Зокрема, 5.07.1937 р. політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило постанову «Питання НКВС», в якій приписувалося: усі дружини викритих «зрадників батьківщини» та «шпигунів» підлягали ув’язненню не менш ніж на 5–8 років у таборах, дислокованих у Наримському краї та Турганському районі Казахстану. Оперативний наказ НКВС СРСР № 00486 від 15.08.1937 р. повністю стосувався дружин і дітей «ворогів народу», проте не пояснював мотивів переслідування. Лекторка розповіла про життя відомих і маловідомих людей, які стали жертвами червоного терору у Києві. Зокрема, присутні дізналися про трагічні долі: Йогансена Майка (Михайла) – поета, перекладача, прозаїка, критика, лінгвіста, сценариста; Володимирі Дурдуківського – літературознавця, публіциста, педагога, директора Першої української гімназії у Києві; Мусія Романовича Зайченка – учителя школи №89 м. Києва і багатьох-багатьох інших.
Цікава, насичена біографіями і подіями розповідь спонукали до обговорення причин, які призвели до знищення мільйонів громадян.
Висловлюємо щиру вдячність Тетяні Шептицькій за можливість живого спілкування. Сподіваємость на подальшу плідну співпрацю.
